У містах почало з'являтися більше пішохідних зон та безпечних маршрутів для людей. Почали створювати громадські простори для відпочинку, зелені зони, майданчики для спорту та розваг.
За всіх переваг пішоходоорієнтований підхід не скасовує деякого хаосу. Так, нові тротуарні плитки виглядають красиво, як і бульвари з невеликими лужками. Але якщо ви засієте газон там, де людям зручніше пройти, це, ймовірно, призведе до двох нових проблем:
Пішохідорієнтований підхід: що буде, якщо не враховувати ситуативне мислення
Замість гарних галявин — протоптані стежки.
Люди незадоволені, адже на протоптаних доріжках з'являється бруд, змішаний зі снігом. Коли йдеш по них у негоду, сильно брудниться взуття.
Так, парадигма змінилася, але мислення кожної окремої людини змінюється повільно. При проектуванні доріжок інженери більшою мірою спираються на технічні вимоги й меншою — досвід, емпатію і краплю здорового глузду. Тому так часто на виході ми отримуємо ситуацію, як на картинці: плиткову дорогу та поруч стихійну стежку, яка виникла, бо людям щодня зручніше скорочувати свій шлях саме так. Виходить, при проектуванні тут не зважили на важливий чинник: особливість мислення тих людей, які живуть і працюють поблизу упорядкованої території.
Ось що буває, якщо не враховувати досвід користувача